Complex noun phrases — це іменникові словосполучення, у яких головний іменник доповнюється словами або конструкціями, що надають більше інформації про нього. Такі словосполучення допомагають зробити мовлення більш точним, детальним і природним, не створюючи при цьому кілька окремих речень. Вони особливо часто зустрічаються в письмовій, академічній та формальній англійській мові, але також активно використовуються в повсякденному спілкуванні.

У центрі завжди знаходиться головний іменник (head noun), а перед ним або після нього можуть стояти:
Найчастіше структура виглядає так:
Determiner + Opinion + Size + Age + Shape + Colour + Origin + Material + Purpose + Noun
Найпростіший спосіб створити складне іменникове словосполучення — використати кілька прикметників. У такому випадку прикметники ставляться перед головним іменником і послідовно описують його характеристики: розмір, вік, форму, колір, походження, матеріал тощо. Важливо пам’ятати, що в англійській мові прикметники зазвичай розташовуються у певному порядку, тому їх не можна довільно міняти місцями.
В англійській один іменник часто описує інший. У такій конструкції перший іменник виконує роль означення та уточнює тип, призначення, матеріал або належність другого іменника. Головним зазвичай є останній іменник, а попередні допомагають конкретизувати його значення.
Кілька слів можуть працювати як один прикметник. Зазвичай використовуються через дефіс. Такі конструкції називаються compound adjectives (складені прикметники). Вони складаються з двох або більше слів, які разом описують іменник і зазвичай пишуться через дефіс, коли стоять перед ним.
Дієприкметники також можуть описувати іменник – Present participle (-ing). Та показує активну дію. Важливо! Present participle (-ing) використовується, коли іменник сам виконує дію або характеризується певним активним процесом. Така форма допомагає коротко передати додаткову інформацію про предмет чи людину без окремого підрядного речення.
Past participle (-ed / V3) – описує результат або стан. Past participle (-ed / V3) використовується, коли іменник зазнає дії або описується через її результат чи певний стан. На відміну від Present participle (-ing), тут акцент робиться не на активній дії, а на тому, що сталося з предметом або людиною.
Після іменника часто стоїть прийменникова конструкція. Прийменникова конструкція (prepositional phrase) ставиться після головного іменника та уточнює його значення: місце, належність, зв’язок з іншими предметами чи іншу додаткову інформацію. Найчастіше такі конструкції починаються з прийменників of, in, on, with, for, from, at тощо.
Іноді інформація додається після іменника у вигляді означального речення. Такі конструкції називаються relative clauses (означальні підрядні речення). Вони стоять після іменника та додають інформацію про людину, предмет або явище. Зазвичай вони вводяться словами who, which, that, whose, where.
Інфінітив пояснює призначення або майбутню дію. Інфінітив (to + verb) може стояти після іменника та пояснювати, для чого щось призначене, що потрібно зробити або яка дія має відбутися в майбутньому. Така конструкція дозволяє компактно додати важливу інформацію до головного іменника.
У складних текстах один іменник може мати декілька модифікаторів одночасно. У таких конструкціях головний іменник може одночасно доповнюватися прикметниками, іншими іменниками, дієприкметниками, прийменниковими конструкціями або означальними реченнями. Це дозволяє передати багато інформації в межах одного словосполучення та зробити опис більш точним і насиченим.
Отже, Complex Noun Phrase дозволяє об’єднати головний іменник і кілька модифікаторів в одну змістовну конструкцію. Модифікатори можуть стояти як перед іменником, так і після нього, уточнюючи його значення.
Розуміння структури таких словосполучень допомагає краще сприймати складні англійські речення та робить власне мовлення більш точним і природним. Головне — навчитися знаходити основний іменник (head noun) і визначати, які слова його описують або доповнюють.