Possessivpronomen — присвійні займенники в німецькій мові використовуються, коли потрібно показати, кому належить предмет або з ким пов’язана людина, об’єкт чи явище. З їхньою допомогою ми говоримо: мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній. Наприклад: mein Buch — моя книга, deine Schwester — твоя сестра, sein Auto — його машина, unsere Freunde — наші друзі.

У німецькій мові присвійні займенники змінюють свою форму. Вона залежить від роду й числа іменника, відмінка, а також від того, кому належить предмет. Тому недостатньо запам’ятати лише форми mein, dein, sein — потрібно розуміти, як вони відмінюються та яке закінчення отримують у конкретному реченні.
| Особа | Чоловічий (der Tisch) | Середній (das Buch) | Жіночий (die Blume) | Множина (die Tische |
|---|---|---|---|---|
| ich (мій) | mein Tisch | mein Buch | meine Blume | meine Tische |
| du (твій) | dein Tisch | dein Buch | deine Blume | deine Tische |
| er (його) | sein Tisch | sein Buch | seine Blume | seine Tische |
| sie (її) | ihr Tisch | ihr Buch | ihre Blume | ihre Tische |
| es (його) | sein Tisch | sein Buch | seine Blume | seine Tische |
| wir (наш) | unser Tisch | unser Buch | unsere Blume | unsere Tische |
| ihr (ваш) | euer Tisch | euer Buch | eure Blume | eure Tische |
| sie (їхній) | ihr Tisch | ihr Buch | ihre Blume | ihre Tische |
| Sie (Ваш) | Ihr Tisch | Ihr Buch | Ihre Blume | Ihre Tische |
Правильне вживання присвійних займенників допомагає точно показати приналежність та уникнути помилок в усному та писемному мовленні. У німецькій мові їхні закінчення змінюються залежно від роду, числа та відмінка іменника, тому правильна форма робить речення граматично зрозумілим і природним.
У німецькій мові форма займенника безпосередньо залежить від відмінка та роду іменника. Якщо вжити неправильну форму, речення може стати незрозумілим або двозначним.
Присвійні займенники відмінюються як неозначений артикль ein, і їхнє правильне вживання демонструє рівень володіння граматикою.
Без закінчення -e в жіночому роді та у множині фраза буде граматично неправильною.
Німці дуже часто використовують присвійні займенники замість артикля, щоб уточнити, чий це предмет або людина:
У німецькому реченні можуть бути водночас і підмет, і прямий додаток, і непрямий додаток. Кожне слово має узгоджуватися у відповідному відмінку.
Помилки в займенниках одразу «ріжуть слух» носіям мови. Коли ви правильно вживаєте форми, ваше мовлення звучить:
У німецьких текстах та розмовах присвійні займенники зустрічаються дуже часто. Якщо не знати їхніх форм, можна легко заплутатися, про чий саме предмет або людину йдеться.
| Відмінок | Чоловічий (der Tisch) | Середній (das Buch) | Жіночий (die Blume) | Множина (die Tische) |
|---|---|---|---|---|
| Nominativ (хто? що?) | mein Tisch Мій стіл | mein Buch Моя книга | meine Blume Моя квітка | meine Tische Мої столи |
| Akkusativ (кого? що?) | meinen Tisch Я бачу мій стіл | mein Buch Я читаю мою книгу | meine Blume Я дарую мою квітку | meine Tische Я купую мої столи |
| Dativ (кому? чому?) | meinem Tisch Я сиджу за моїм столом | meinem Buch Я задоволений моєю книгою | meiner Blume Я радію моїй квітці | meinen Tischen Я довіряю моїм столам |
| Genitiv (кого? чого? чий?) | meines Tisches Кришка мого стола | meines Buches Обкладинка моєї книги | meiner Blume Запах моєї квітки | meiner Tische Ніжки моїх столів |
Possessivpronomen — присвійні займенники в німецькій мові показують, кому належить предмет або з ким він пов’язаний. Їхня форма залежить від особи власника, роду й числа іменника, а також відмінка. Щоб правильно їх уживати, важливо запам’ятати основні форми (mein, dein, sein, ihr, unser, euer, ihr/Ihr) та правила їхнього відмінювання.